skif_tag (skif_tag) wrote,
skif_tag
skif_tag

Category:

Поэтическая страничка. Тарас Шевченко.

"Хохол останется хохлом
Хоть ты пусти ЕГО в Европу
Где надо действовать умом,
Он напрягает только жопу.

И потому-то на Руси
Завещано аж Мономахом:
"Связаться Боже упаси!
С тремя - жидом, хохлом и ляхом ".

Коварен жид, хотя и слеп;
Кичливый лях - похуже бляди,
Хохол же - съест с тобою хлеб,
И тут же в суп тебе нагадит".

"Хохлы" Т.Г.Шевченко 1851г.


Некоторые ставят под сомнение авторство Шевченко, но чаще считают это произведение иронично-шуточным, обыгрывающим строки Державина.
Зато ниже - классика жанра...


Бо москалі чужі люди,
Тяжко з ними жити;
Немає з ким поплакати,
Ні поговорити.

(Из письма брату Никите)



«Ляхи були — усе взяли,
Кров повипивали,
А москалі і світ Божий
В путо закували».

Большой льох.
Не так воно стало;
Москалики що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,

Катерина.
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине…
1838 г.



І могили мої милі
Москаль розриває…
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,…
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».
«9 октября 1843, Березань»




Як смерть люта, не вважають
На літа, на вроду;
Шляхтяночки й жидівочки.
Тече кров у воду.
Ні каліка, ані старий,
Ні мала дитина
Не остались, — не вблагали
Лихої години.
Всі полягли, всі покотом;
А школярів у криниці
Живих поховали.
До самої ночі ляхів мордували
Душі не осталось…
В общем, на славу
… погуляли гайдамаки,
Добре погуляли:
Трохи не рік шляхетською
Кров'ю напували
Розійшлися гайдамаки,
Куди який знає:
Хто до дому, хто в діброву,
З ножем у халяві,
Жидів кінчать. Така й досі
Осталася слава.
Сумно, страшно, а згадаєш —
Серце усміхнеться.



Титарівна-Немирівна
Гаптує хустину.
Та колише московщеня,
Малую дитину.
Титарівна-Немирівна
Людьми гордувала…

А москаля-пройдисвіта
Нищечком вітала!
Титарівна-Немирівна…
Почесного роду…
Виглядає пройдисвіта,
Москаля з походу. (1860)


О беспричинной злобе, которая распространялась и на детей (Та колише московщеня, / Малую дитину), и которая присуща творчеству Шевченко упоминал и Гоголь. Вот как вспоминает Григорий Данилевский встречу Бодянского и Гоголя: «А Шевченко?» — спросил Бодянский. — Скажите о таланте, о его поэзии…»
— «Дегтю много,— негромко, но прямо проговорил Гоголь,— и даже прибавлю, дегтю больше, чем самой поэзии… Да и язык…».— «Нам, малороссам и русским, нужна одна поэзия, спокойная и сильная,— продолжал Гоголь, — нетленная поэзия правды, добра и красоты. Я знаю и люблю Шевченко, как земляка и даровитого художника. Но его погубили наши умники, натолкнув его на произведения, чуждые истинному таланту. Они все еще дожевывают европейские, давно выкинутые жваки. Русский и малоросс — это души близнецов, пополняющие одна другую, родные и одинаково сильные. Отдавать предпочтение, одной в ущерб другой, невозможно. Нет, Осип Максимович, не то нам нужно, не то. Всякий, пишущий теперь, должен думать не о розни; он должен, прежде всего, поставить себе перед лицо того, кто дал нам вечное человеческое слово…».
Tags: Разное
Subscribe
Buy for 300 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 20 comments